Краків – чудове зелене місто з особливою архітектурою та чудовими парками і скверами, які неодмінно варто побачити, якщо ви приїхали сюди. Тут у будь-яку пору року та за будь-якої погоди можна гарно і весело провести дозвілля, головне – мати бажання та трохи вільного часу, аби насолодитися прогулянкою та побачити всю ту красу, яку впродовж не одного століття плекає місто, розповідає сайт krakow-name.eu.
Одним з найгарніших парків в Кракові вважається Парк імені Войцеха Беднарського. Його історія бере свій початок з 19 століття. Чим особливе це місце, чому його варто відвідати та деякі цікаві факти з історії парку – читайте у матеріалі нижче.
Від кар’єра до пишного парку
Кілька століть тому не було жодних передумов до того, що колись на цьому місці розкинеться пишний мальовничий парк.
На місці, де в наші дні розташований Парк імені Войцеха Беднарського, діяв кар’єр. Ймовірно, його було викопано ще в Середньовіччі. Саме в цей час це місце було оповите легендами та загадковими історіями.
Справа в тому, що локацію пов’язують зі легендою про пана Твардовського. Це був доволі відомий чоловік (чи то пак вигаданий персонаж) в Кракові у 16 столітті, який нібито мав свої майстерні в Кшемьонках. За переказами, він продав свою душу дияволу, натомість отримав силу, знання та багатство. Вважається, що по собі він залишив книги, працю про магію та навіть свою енциклопедію наук. Щоправда, підтверджень цьому так і немає до наших днів, адже всі ці напрацювання не збереглися.
З часу, поки на цій землі чаклував пан Твардовський, минуло кілька століть, і тільки наприкінці 19 почалися розмови про те, що така велика ділянка може бути чудовим місцем для закладення парку.
Перші концепції перетворення кар’єру на міський парк для задоволення потреб тоді незалежного міста Подґуже з’явилися у 1880-х роках. Вони були представлені Войцехом Беднарським – доволі видатним діячем в регіоні, польським педагогом, радником в міській раді та громадським активістом. Проте всі ідеї талановитого Беднарського тоді так і не вдалося реалізувати. Справа в тому, що на той час було неможливим через те, що кар’єр продовжували використовувати задля масової експлуатації вапняку. Та навіть не це було головною перепоною на шляху до появи парку.
Головною проблемою можливої реалізації цього проєкту була майже повна відсутність ґрунту на території кар’єру. Проте наполегливий та амбітний Беднарський не здавався у своїх мріях. Він доклав свої кошти і зробив те, що здавалося неможливим. Дерева, квіти, лавки, альтанки та працівники – все це тут з’явилося тільки завдяки його зусиллям та великим на той час коштам. Вже через рік після цього роботи над цим етапом проєкту були завершені – 23 червня 1891 року запрацював парк при училищі, який і став основою для майбутнього Парку імені Войцеха Беднарського. А ще через рік був розроблений проєкт розширення саду, знову ж таки, зусиллями пана Беднарського, який і домігся виділення коштів на це з міського бюджету.
Офіційне відкриття і подальший розквіт
Офіційне відкриття парку відбулося 19 липня 1896 року. Це була дуже знакова подія як для Кракова, так і для всього регіону, адже парк одразу охрестили другим після найбільшого Planty. Про відкриття писали провідні польські ЗМІ того часу, ця подія широко висвітлювалася в газетах та журналах не лише регіональних, а й загальнонаціональних та навіть закордонних.
Парк одразу здобув широку популярність серед місцевих жителів та гостей-туристів. У той час вхід до парку був платним. Отримані кошти не йшли на поповнення міської казни, а передавалися у відділ благоустрою, що скеровував їх і на інші важливі для незалежного тоді міста Подґуже проєкти.
Парк вражав не лише масштабами і великою кількістю зелених насаджень. Тут відбувалося чимало знакових культурних подій в історії міста. Так, наприклад, по неділях і святах після обіду в парку грав оркестр. Тут також організовували фестивалі та показові вправи підґузького товариства Sokół, давали концерти, часто тут можна було натрапити на виступи тогочасних зірок.
Незабаром після відкриття основоположник парку помер. Однак назву йому присвоїли ще за життя Беднарського, адже всі поважали цю людину та розуміли, що без нього такої локації тут би не було.
У 1915 році відбулося з’єднання Подґуже з Краковом і відтоді місто перестало бути самостійним. Працівники побоювалися, що це може негативно вплинути на стан та розквіт локації. І справді, парк відтоді почав отримувати набагато менше інвестицій з бюджету міської ради, ніж це було до цього. Перевага надавалася саме краківським паркам, вони вважалися важливішими і потрібнішими, ніж парк в Подґуже, і саме краківські парки тоді отримували найбільше фінансування.
Незважаючи на це, інфраструктура все ще розширювалася, справу Беднарського активно продовжували. Так, на початку 1920-х років у південно-східній долині кар’єру було облаштовано спортивний майданчик, який взимку перетворювався на веселу і гомірну ковзанку. Таку ковзанку облаштовували взимку тут аж до 1960-х років.
Парк у роки Другої світової війни
Друга світова війна стала нелегким випробуванням для Кракова і загалом Парку імені Войцеха Беднарського. Німці використовували всі можливі міські ресурси виключно для задоволення власних потреб, не дбали про порядок тут та не стежили за зеленими насадженнями.
Ще складнішим був повоєнний період для парку. Справа в тому, що у період після Другої світової війни недостатні інвестиції з часом лише посилювали його дедалі більшу деградацію та занепад.
У наступні десятиліття більшість живоплотів і кущів, які були важливим елементом композиції парку і які було висаджено ще в роки діяльності пана Беднарського, були винищені. Все це відбувалося під начебто благими ідеями – задля безпеки всіх відвідувачів парку.
Нищили не тільки зелені насадження, а й всі побудови, зведені на території парку ще під час реалізації початкового плану. Наприклад, у перші повоєнні десятиліття було знесено Будинок садівника, ліквідовано невелике допоміжне господарство. Засипали криниці, зносили лавки. Колись мальовничий оглядовий майданчик на території парку цілковито занепав через те, що про нього попросту не дбали і він заріс.
Сучасність парку
У січні 2022 року розпочався генеральний ремонт парку, на який локація чекала дуже багато десятиліть. Головна ціль реконструкції полягала у відновленні історичного характеру парку на основі архівних матеріалів – тобто зробити парк таким, яким він був ще за часів свого основоположника. Роботи відбувалися поетапно, у цей час парк був закритий для відвідування.
В ході реконструкції було здійснено впорядкування зелених насаджень зі збереженням існуючих вікових дерев. Також висаджено понад 50 нових дерев, близько 7 тисяч кущів, 90 тисяч багаторічних насаджень та 28 тисячі цибулинних рослин. Також вдалося відновити зруйнований Будинок садівника.
Парк відкрився після реконструкції 27 квітня 2023 року. Відкриття відбувалося в надзвичайно теплій і дружній атмосфері пікніка.
Відтоді у парку завжди людно – це чудове місце для прогулянок та відпочинку.
