Неподалік від Кракова розкинулася одна з найдивовижніших природних перлин Польщі – Краківсько-Ченстоховська височина. Цей регіон вражає не лише мальовничими краєвидами, а й глибиною своєї історії та багатством туристичних принад. Туди приїздять з усієї країни не лише заради вражальних панорам. Серед особливих природних див цієї місцевості особливо виділяється Блендовська пустеля (Pustynia Błędowska), яку вчені визнали найбільшою у Польщі. Вона зачаровує пейзажами, схожими на африканські: піщані дюни, сухе повітря, а своєрідна тиша створює атмосферу, яку важко забути. І все це – у центрі країни, пише krakow-name.eu.
Шлях від рудників до природної перлини
Розташована на Краківсько-Ченстоховській височині, Блендовська пустеля насправді не є пустелею у географічному розумінні. Це пливун – рухливий піщаний масив антропогенного походження. Колись у середньовічному Олькуші активно видобували свинець і срібло. А оскільки для плавлення руди потрібна була деревина, то і навколишні ліси швидко зникли. Внаслідок цього ґрунт втратив вологу, рівень підземних вод знизився, і земля поступово перетворилася на піщаний простір.
У XVIII–XIX століттях цю місцевість називали Великою Блендовською пустелею. Вона сягала понад 150 квадратних кілометрів, а піщані вітри доходили аж до сіл поблизу Олькуша. У XXI столітті територія скоротилася до понад 30 квадратних кілометрів, з яких лише частина є рухливим піском. Але навіть ця скромна пустеля справляє сильне враження й нагадує, як непросто провести межу між природним і штучним.
Там, де пісок пам’ятає легенди
Про цю пустелю переповідають різне, найпопулярнішою є одна легенда. Нібито у давні часи, коли підземелля навколо Олькуша гули від ударів кайла та гірничих пісень, люди шукали в надрах землі цинк, свинець і срібло. Вони й гадки не мали, що їхня робота порушує спокій істот, які, за місцевими переказами, мешкали значно глибше – у самісінькому пеклі. Чортів розлютило не лише людське гупання над головами, а й зухвалість, з якою смертні забирали цінні матеріали, які нібито мали залишитися під землею, в їхній, пекельній, юрисдикції.
Тому один із цих чортів не витримав. За легендою, він подався аж до Балтійського моря, набрав до велетенського мішка піску й вирушив назад, щоб засипати шахти та покінчити з людською жадібністю. Але коли повертався, поблизу костелу у селі Ключ чорт зачепив дзвіницю, мішок розірвався, і пісок, що висипався з нього, вкрив навколишні землі, створивши незвичний для цієї частини Європи ландшафт – Блендовську пустелю.
Розповіді пісочної тиші
Пейзаж із часом почав нагадувати сцени з далекого Сходу. Наприкінці XIX століття очевидці навіть описували міражі: блискучі озера, які танули на очах, дивні силуети серед піщаних хвиль. Такі враження фіксували й повстанці Січневого повстання 1863 року, які проходили ці землі, що, здавалося, вели не вглиб Польщі, а в якийсь інший, казковий світ.
Блендовська пустеля впродовж століть була не лише легендою чи природним феноменом, а мала й стратегічне значення. У XX столітті там активно тренувалися польські ВПС, а десантники Третьої Речі Посполитої здійснювали стрибки, відпрацьовуючи операції в умовах, максимально наближених до пустельних.
Побутує й версія, приваблива в своїй таємничості: саме там у часи Другої світової війни нацисти випробовували військову техніку для Африки. Переповідали, ніби сам фельдмаршал Ервін Роммель, відомий як “Лис Пустелі”, на деякий час оселився у бункері на пагорбі Доборка. Доказів цьому немає, але легенди, як відомо, живуть довше за архіви.
Золоте море без хвиль
Після Другої світової війни, у добу відновлення та активного озеленення, польська держава ухвалила рішення: пустеля – це щось неприродне, непотрібне і небажане. Тому на її просторах почали масово висаджувати сосни і навіть екзотичну для регіону вербу, завезену з Азії. Природу вирішили виправити, щоб пісок поступився місцем лісу. Спочатку все йшло за планом. Ліси справді почали захоплювати колишні піщані простори. Місце, що колись вражало барханами й дюнами, стрімко зеленіло, але це не пішло йому на користь.
У 2013 році пустелю офіційно закрили для відвідувачів, бо розпочалися масштабні роботи з видалення дерев, чагарників та іншої рослинності. Йшлося вже не про створення штучного ландшафту, а про порятунок унікальної екосистеми, яка за десятиліття сформувалася у цій “помилці природи”. Цікаво, що на території поступово знайшли притулок істоти, які потребували саме таких умов. Там мешкає, наприклад, тигровий павук-аргіопа з чорними та жовтими смугами, ніби зійшов з африканського сафарі. А ще блакитний аріон – метелик, який перебуває під загрозою зникнення в усьому регіоні.
Визначні пам’ятки Блендовської пустелі
Блендовська пустеля – не лише екскурсія, а й подорож у простір між екологією, історією та легендою. Там облаштовано три оглядові майданчики, кожен – зі своїм власним настроєм і краєвидом: один відкриває широкі горизонти піску, другий – мозаїку трав і барханів, третій – залишки старих військових трас. Всі вони мовчки розповідають історію про те, як пісок став для багатьох домом, і як люди іноді мають втрутитися, щоб природа могла залишатися собою.
Чубатка – найкращий балкон Блендовської пустелі
Якщо хочеться побачити Блендовську пустелю у всій її красі, слід піднятися на пагорб Чубатка (Czubatka). Це не просто географічна точка на мапі, а й своєрідний балкон над піщаним морем. Саме звідти відкривається одна з вражальних панорам: хвилі жовтого піску, розділені лініями стежок, що тягнуться до обрію. Добре видно як північну, так і південну частини пустелі, а десь далеко на горизонті, за межею дикої краси, прорізають небо димарі сілезьких заводів, мов нагадування про індустріальне минуле цього краю. Для тих, хто не боїться довгих маршрутів, є ще один варіант: зробити з цієї прогулянки повноцінну мандрівку та завершити її у Блендові – містечку, що дало назву самій пустелі. Воно розташоване по інший бік пісків і ніби охороняє їх з тильної сторони.
“Ружа В’ятров” – пісок і свобода
Оглядовий майданчик із поетичною назвою “Ружа В’ятров” (Roża Wiatrow) у Блендовській пустелі відкриває зовсім інший світ, що виник немов із дитячої уяви чи пляжної мрії. Відвідувачі виходять із лісу одразу на піщане море. Воно без води та шуму прибою, але з тією ж атмосферою легкості, простору та радості. Саме там пустеля проявляє свій теплий, майже родинний характер. “Ружа В’ятров” – це місце, де зустрічаються стихії: пісок і повітря, тепло сонця і затінок лісу, тиша природи та сміх дітей. Це наче пляж, але в його найчистішій, природній формі. І у цьому, здається, головна чарівність Блендовської пустелі, яка несподівано стає не чужою, а гостинною.
Пагорб Домбрувка – пейзажі пустелі й тіні історії
Пагорб Домбрувка (Dąbrowka) – одне з місць, де природа зустрічається з історією, а пісок – із бетонними слідами минулого. Саме з оглядового майданчика на вершині Домбрувки відкривається один із найгарніших краєвидів на північну частину Блендовської пустелі. Лінії дюн, світло, що змінює відтінки піску, глибока тиша створюють враження справжньої, майже кінематографічної пустелі. Ні сосен, ні лісових тіней, лише піщане полотно, яке виблискує на сонці.
Але не лише пейзажами цікава Домбрувка. Поруч з оглядовим майданчиком розташована стара військова споруда – бункер, який нагадує про те, що у XX столітті ці терени служили тренувальним полігоном, а бетонні рештки й досі зберігають спогади про солдатів, техніку та військові маневри. Інформаційні стенди розповідають про цю сторінку історії – без пафосу, але з повагою до часу та місця.
Пустеля, де фільмували Єгипет
Коли у 1960-х та 1970-х роках у Блендовській пустелі робили сцени для культових фільмів – “Фараон” Єжи Кавалеровича та “У пустелі та диких нетрях” за Генріком Сенкевичем – ніхто й не здогадувався, що колись ця “польська Сахара” опиниться на межі зникнення. Тоді вона з легкістю “грала” роль африканських пейзажів: розпечений пісок, пустельний горизонт і майже абсолютна відсутність рослинності створювали ілюзію справжньої пустелі.
У XXI столітті туди часто приїздять туристи. Екскурсійний маршрут Блендовську пустелю вже прокладено, прайс-лист можна подивитися на сайтах. Хоча дозволено придбати окремо мапу Блендовської пустелі й отримати від місцевих мешканців вказівки щодо зручного проїзду до того чи іншого місця. Однак варто враховувати особливості клімату й умови подорожі, тому для першого разу поляки радять це робити з гідом.
Польське диво серед пісків
Пейзаж стрімко трансформувався: зміни клімату, зростання рівня ґрунтових вод, а головне – діяльність людей, які намагалися “виправити” природу, призвели до того, що пустеля почала заростати. Особливо постраждала південна частина: там, де колись були дюни, з’явилися зелені зарості як сигнал втрати унікального природного середовища. Тому поки пісок повільно відступає, екологи ведуть боротьбу за кожну ділянку.
На щастя, на допомогу прийшли не лише ентузіасти, а й інституції. Блендовська пустеля стала частиною європейської природоохоронної мережі “Natura 2000”, що гарантує її охорону на законодавчому рівні. Активну роль у порятунку унікального пейзажу відіграє й Польська асоціація Сахари – організація, яка не лише популяризує пустелю як туристичний об’єкт, а й працює над її збереженням. Спеціалісти видаляють інвазивні рослини, очищають дюни, відновлюють відкриті простори. Так що, можливо, колись сюди знову повернуться знімальні групи, щоб зробити ще один фільм – тільки вже про те, як польська пустеля зуміла вижити.