Мальовничий куточок природи – Лібанський кар’єр – площею близько 15 гектарів, утворився на місці колишнього вапнякового кар’єру, що давно припинив свою діяльність. Сьогодні ця територія приваблює багатьох туристів завдяки своїй дикій красі та унікальній атмосфері.
Природа тут буяє, ніби намагаючись забути події минулого – густі зарості, луки поступово приховують сліди трагічних подій, які відбувалися тут у роки Другої світової війни. Саме на цій території під час німецької окупації діяв штрафний табір, де використовували примусову працю в’язнів. Сьогодні це місце, сповнене контрастів між красою природи та тінню історії, нагадує про здатність природи відновлюватися – і водночас зберігати пам’ять, пише krakow-name.eu.
Кар’єр отримав назву від Бернарда Лібана – співзасновника компанії «Liban & Ehrenpreis», яка була заснована в 1873 році.
Штрафний табір Служби будівництва
Вже кілька років існує традиція напередодні Дня всіх святих вшановувати пам’ять 21 поляка, які були вбиті 22 липня 1944 року у штрафному таборі Служби будівництва, що розташовувався у Лібанському кар’єрі.
Виправно-трудовий табір Служби будівництва був створений у 1942 році на території підприємства «Krakowskie Wapienniki i Kamieniołomy SA» в районі Подгуже.
За час роботи табору його комендантом був фельдмейстер Бруно Бенеке, який через трьох старших працівників постійно знущався з в’язнів.
Сюди направляли засуджених за неналежну поведінку та правопорушення на роботі, а також втікачів. Працівникам в кар’єрі доводилося трудитися в тяжких умовах від трьох до семи місяців по 12-14 годин на добу без вихідних. Особливо небезпечним злочинцям за мірками німців до ноги прикріплювали ланцюг завдовжки 2 метри та вагою 30 кілограмів. Під час постійного руху ланцюг натирав ногу по щиколотку та залишав глибокі рани, які не було чим зав’язати та які гоїлися досить довго. Спати ув’язненим доводилося в холодних бараках на гнилій соломі. Лише всередині 1943 року табір обладнали санітарно-технічними засобами, а ув’язненим видали одяг.
Влітку 1942 року в трудовому таборі перебувало 800 осіб, а з 1943 року середня чисельність ув’язнених працівників табору становила 100-180 осіб. Загальна кількість в’язнів, які пройшли через табір, історики оцінюють в понад 2000 тисячі осіб. Служба будівництва припинила своє існування в липні 1944 року. Тоді ж був ліквідований сам трудовий табір у Лібанському кар’єрі. Деяким в’язням вдалося втекти з табору. А тих ув’язнених, які були хворими та не могли самостійно залишити табір, а це 21 ув’язнений, за наказом коменданта табору було вбито та поховано на місці розстрілу. У липні 1948 року біля братської могили було відкрито висічений у скелі пам’ятник закатованим у таборі жертвам нацистів.
“Список Шиндлера” та “Лібанський кар’єр”
У 1993 році світ побачила історична драма американського кінорежисера Стівена Спілберга “Список Шиндлера” за мотивами однойменного роману австралійського письменника і драматурга Томаса Кініллі. В основу сюжету лягла реальна історія члена нацистської партії, успішного фабриканта Оскара Шиндлера, який під час Другої світової війни врятував понад 1000 євреїв.
Якщо ви дивилися цей фільм, то пам’ятаєте сцени, зняті в таборі. Саме для знімання таких сцен кінорежисер Стівен Спілберг обрав кар’єр Лібана. На це були певні причини.
Справжній концентраційний табір Плашув розташовувався трохи далі Лібанського кар’єра в південному передмісті Кракова. Нині на місці колишнього нацистського концентраційного табору Плашув розташована меморіальна дошка, адже німці, втікаючи від Червоної армії встигли його частково зруйнувати.
А в одному із найбільших нацистських концтаборів, який функцыонував з травня 1940 до січня 1945 року біля міста Освенцим, американському кінорежисеру проводити знімання не дозволила польська влада.
Таким чином, для сцен майбутнього фільму Лібанський кар’єр підходив якнайкраще. Точну копію концтабору Плашув Спілбергу вдалося побудувати за оригінальними архітектурними кресленнями.
Так, було збудовано 34 бараки, 11 сторожових металевих веж, дороги, вимощені спеціально замовленими Спілбергом надгробками, а вся територія була обгороджена характерним парканом з колючого дроту. Відомо, що створення репліки концентраційного табору Плашув у цьому місці стало одним із найдорожчих проєктів декорацій в історії польського кінематографа
Після завершення знімання більшість декорацій було демонтовано, але деякі елементи, зокрема частини огорожі, сторожові вежі, стіни адмінбудівель, залишилися на місці. Та найбільше лякає стежка, яка біжить вниз кар’єра, вимощена розбитими надгробними плитами. Хоча вони й не справжні, але від того не менш моторошно.
Сьогодні Лібанський кар’єр є місцем пам’яті та привертає увагу туристів, які цікавляться історією та спадщиною Другої світової війни.
Охорона екосистеми
Ця місцевість має значний екологічний потенціал. Особлива увага приділяється охороні екосистем, які сформувалися тут природним шляхом, зокрема середовищ існування, важливих для рідкісних або захищених видів фауни.
Однією з ключових природних цінностей кар’єру є багатство рослинного покриву. Тут поєднуються деревна рослинність, водно-болотна флора, а також сухі кам’янисті луки, які створюють сприятливі умови для проживання значної кількості рідкісних і охоронюваних видів.
Велику природну цінність становлять також геологічні та гідрологічні об’єкти: різноманіття порід, форми рельєфу, ґрунтові покриви, поверхневі та підземні води, а також природні процеси, що формують ці елементи.
Також це ще одне місце, де можна займатися скелелазінням, адже дивовижні вертикальні стіни цього колишнього вапнякового кар’єру є хорошим навчальним майданчиком для любителів цього виду спорту. У 2005 році група альпіністів обладнала частину скель спеціальними точками страхування – кільцями та станціями для спуску. Одна із найцікавіших трас для скелелазіння – скеля “El Colonel”, яка сягає висоти близько 30 метрів.
Кар’єр офіційно перебуває під охороною, адже має природну та історичну цінність, тому доступ до його території обмежений, а відвідувачів закликають дотримуватися правил безпеки та поважати довкілля.
