У XXI столітті екологічними проблемами переймаються всі країни світу, і кожна вирішує їх по-своєму. Але особливо гостро з такими викликами зіткнулася Польща, яка отримала у спадок результати радянського господарювання: старі промислові потужності, забруднені річки й токсичні відходи, що десятиліттями накопичувалися без належного контролю. У липні 2018 року краківські журналісти здійняли галас: у районі Нова Гута зберігається екологічна бомба! Бо найбільший виробник сталі в країні – ArcelorMittal Poland – зливає стічні води у відстійники, які багато років накопичували цинк, ртуть, свинець та інші важкі метали. Розпочалися перевірки, результати яких тоді задовольнили не всіх. І влітку 2025 року журналісти знову вирішили повернутися до цього питання, пише krakow-name.eu.
Токсична тінь Нової Гути
Варто згадати, що ArcelorMittal Poland має численні представництва в усій країні, крім Кракова, є філії Домброва Гурнича та Здзешовіце, які забезпечують ефективне управління виробництвом сталі та відходами. Територія відстійників поблизу Нової Гути, яка зацікавила журналістів у 2018 році, тоді охоплювала 180 гектарів. Місцеві жителі розповідали, що після сильних дощів весь шлам повільно стікав до Вісли. Містян хвилювало те, що ніхто не знає, скільки отрути вже потрапило до річки. При цьому представники ArcelorMittal запевняли, ніби ситуація контролюється, а екологічні чиновники взагалі ніякої проблеми не вбачали.
Журналісти Кракова влаштували власне розслідування й передали зразки забруднюючих речовин на аналіз досвідченим фахівцям. Вчені з Університету науки і техніки AGH та Ягеллонського університету підтвердили: концентрація важких металів у цих відходах надзвичайно висока. Тоді головне місце утилізації відходів Краківського сталеливарного заводу було розташоване поблизу вулиці Димарек (Dymarek). Це місце журналісти назвали іржавими озерами Нової Гути. Після оприлюднення цієї інформації представники підприємства знову запевнили громадськість, що зберігають залізовмісні відходи та золу у спеціальних відстійниках, тож причин для хвилювань немає.
Причини та наслідки
Професор Краківського університету сільського господарства, доктор Мацей Гліняк тоді розповів, що сміттєзвалище поблизу вулиці Димарек сформувалося ще у 1952 році для потреб тодішнього сталеливарного заводу імені Леніна. Пізніше об’єкт належав сталеливарному заводу імені Сендзіміра, потім – ArcelorMittal Poland. Професор, який очолював лабораторію фізико-хімічного та мікробіологічного аналізу відходів, підтвердив: відходи заводу утилізували протягом тривалого часу саме на цьому сміттєзвалищі.
Провести незалежне дослідження відходів взялися вчені з AGH під керівництвом професора та гідрогеолога, доктора Маріуша Чопа. Фахівці працювали протягом травня і червня 2018 року, зразки брали з поверхневого шару, серед них знайшли чорний, цегляно-червоний та сіро-червоний осад. Підсумки лабораторних досліджень показали, що відходи містять дуже високі концентрації цинку, свинцю та марганцю, а також інших хімічних елементів, шкідливих для людей та довкілля. Вони не вбивають одразу, але накопичуються в організмі, спричиняючи широкий спектр захворювань: від серцево-судинних і печінкових до ниркових, кров’яних, нервових і опорно-рухових, а також онкологічних.
У дослідницькому звіті професор Чоп підкреслив: через дрібнозернисту структуру відходів і відсутність належних заходів боротьби з пилом токсичні речовини здатні поширюватися навколо сміттєзвалища, створюючи значний ризик для здоров’я містян. Він додав, що поблизу вулиці Димарек розташовані сільськогосподарські поля, які десятиліттями могли зазнавати впливу забруднювачів. На думку науковця, вся територія навколо Краківського металургійного заводу перебувала у зоні випадіння металевого пилу зі сталеливарного заводу та його складських приміщень. Результати досліджень вчені передали міській раді Кракова.
Вісла під загрозою
Журналісти поцікавилися, чи впливало це сміттєзвалище на стан Вісли. Запрошений до розслідування науковець з AGH, доктор Мацей Гліняк підтвердив: так, впливало. Бо технологічні води зі сміттєзвалища скидали у портовий басейн, з’єднаний з Віслою, а потім безпосередньо до річки. У воді виявили високі концентрації сполук азоту, хлоридів, бромідів та значної кількості ртуті. Хоча за всіма правилами та нормами у XXI столітті такі стічні води, особливо з високотоксичними речовинами, не можна скидати у річку без очищування. Про те, що ситуація вимагає змін – від великих підприємств до муніципального рівня – почали говорити всі.
Однак представники заводу продовжували утримувати свої позиції. Вони аргументували, що компанія працює відповідно до закону та чинних дозволів. І що ArcelorMittal Poland у Сосновці, Домброві Гурнича, Кракові активно працює над модернізацією сміттєзвалищ і контролем відходів, дотримуючись національних екологічних стандартів. І взагалі всі підрозділи ArcelorMittal Poland з філією Здзешовіце та Distribution Solutions Poland дотримуються інтегрованих дозволів та процедур управління відходами.
Тоді до дослідження долучилися ще й співробітники Воєводської інспекції охорони навколишнього середовища у Кракові, які оцінювали вплив фільтрату зі сміттєзвалища на поверхневі води, включно з річками. Випробування показали: за винятком одного зразка, де вміст калію перевищував ліміти, норми не були порушені. Але експерти дійшли висновку, що проблема має значно ширший масштаб, ніж здавалося одразу.
Металургія та забруднення довкілля
Аргументовані пояснення надавав громадськості Кракова доктор Маріуш Чоп. Він наголосив, що складна екологічна ситуація у Новій Гуті не обмежується комплексом сміттєзвалищ на вулиці Димарек. За його словами, по всій Польщі території, забруднені внаслідок тривалої промислової діяльності ще з радянських часів, можуть охоплювати близько 8000 км². І хоча ці цифри взяті з 2012 року, вони все ж таки демонстрували масштаб проблеми. Вчений підкреслив, що усі сміттєзвалища та потенційно забруднені ділянки мають пройти ретельне дослідження та бути убезпечені, щоб не несли загрози людям і довкіллю. Та попри всі намагання, інформації про плани ArcelorMittal Poland щодо належної рекультивації та відновлення територій журналісти та вчені у 2018 році так і не отримали.
Сталевий пил і вода
Коли журналісти повернулися до цієї проблеми влітку 2025 року, то відповідь від керівництва заводу була незмінною: сміттєзвалища не чинять негативного впливу на навколишнє середовище. Ці висновки підтвердили документами, які ґрунтувалися на перевірках, серед яких були й інспекції на заводі у Кракові. А ще адміністрація надала папери, де йшлося про те, що усі сміттєзвалища постійно модернізуються: насипи, переливні камери, пішохідні мости, трубопроводи, дренажні системи та інші елементи утримання приводять до належного стану. До речі, востаннє Воєводська інспекція перевіряла всі об’єкти ArcelorMittal у Новій Гуті у листопаді та грудні 2024 року. Але зразків для тестування не брали, визначили візуально: порушень правил охорони навколишнього середовища немає.
Наскільки можна довіряти такій перевірці – питання риторичне. Проте всі намагання журналістів з’ясувати правду розбивалися об стійкі, підтверджені цифрами документи. ArcelorMittal Poland вже вкотре доводить, що сміттєзвалища на вулиці Димарек не містять небезпечних відходів у значенні Закону про відходи. Відстійники класифіковані як сміттєзвалища для відходів, відмінних від небезпечних та інертних. У компанії пояснили: експлуатація ведеться відповідно до інтегрованих дозволів та інструкцій з управління сміттєзвалищами. Щобільше завод навіть збирався закрити сховище залізовмісних відходів, яке простоювало з 2019 року, щоб знизити ризики для населення.
Хто захистить довкілля?
Однак певний результат від здійнятого галасу таки був. У 2021 році представники ArcelorMittal підписали угоду з AGH Кракова про співпрацю в керуванні залізовмісними відходами з економічною метою. Пропозиція, що експерти університету шукатимуть фінансування для пілотних досліджень технологічних рішень, які дозволять керувати відходами економічно вигідно та екологічно безпечно, влаштувала обидві сторони. Першим досягненням у спробі змінити ситуацію стало вирішення проблеми зі сміттєзвалищем у Плешуві, де зберігався переважно шлак. Компанія ArcelorMittal запевняла, що не зберігала там відходи з 2016 року, відтак дала згоду на ліквідацію. З території встигли вивезти понад 30 мільйонів тонн накопичених матеріалів. А Центральний гірничий інститут розробив концепцію закриття об’єкта шляхом рекультивації. Після завершення процесу та офіційного закриття сміттєзвалища планується його переведення у постгірничу фазу, з умовою перебування під моніторингом протягом наступних 30 років.
Всі ці випадки підтверджують: навіть найбільші корпорації не завжди здатні самостійно гарантувати безпеку довкілля та здоров’я людей. Тому контроль з боку громадськості, журналістів та незалежних науковців стає не просто бажаним, а життєво необхідним. Саме пильні очі суспільства змушують великі підприємства відповідально ставитися до сміттєзвалищ, модернізації відходів і захисту річок, ґрунтів та повітря. У Новій Гуті, де токсичні металургійні відходи роками накопичувалися поблизу житлових кварталів, саме завдяки незалежним дослідженням і журналістським розслідуванням проблему не вдалося замовчувати й далі. І це втручання стало нагадуванням усім: природа та здоров’я людей не можуть чекати, доки буде зручно компаніям. Так що у XXI столітті громадська пильність стала чи не єдиним гарантом того, що величезні промислові гіганти не залишать після себе отруєну землю та воду. І такому досвіду краків’ян варто повчитися.