В королівській столиці Польщі, як і в інших населених пунктах країни, живуть тисячі любителів котів і кішок. Шанувальники цих пухнастих бешкетників не тільки заводять їх у своїх будинках і квартирах, а й відкривають тематичні м’яу-кафе, приймають на роботу в якості співробітників музею, створюють на їх честь цікаві стріт-арт графіті, а також вважають чужорідним загарбницьким видом. Докладніше про це читайте у матеріалі сайту krakow-name.eu.
Вірні друзі скрізь і всюди
Для початку трохи статистики. У 2017 році серед поляків було проведено соціологічне опитування, присвячене темі любові до братів наших менших. Результат показав, що практично кожен другий житель держави має домашнього улюбленця – кішку чи собаку. Опитані респонденти пояснювали свою любов до пухнастих і муркотливих бешкетників з кількох причин. Ці звірі ніколи не сумують, а також є невичерпним джерелом енергії. Вони вміють дарувати свою увагу і тепло, коли його так потребують, а також поділитися гарним настроєм, якщо стало сумно.
Саме тому окремі жителі Кракова настільки прикипіли до цих тварин, що організували їхню постійну присутність не лише вдома, а й на роботі. Один із яскравих прикладів – кафе «Кочарня» у столиці польських королів. На перший погляд це звичайнісінький, нічим не примітний заклад, де можна випити чашечку ароматної кави або пообідати смачним ланчем. Проте весь процес проходить у присутності кількох котів та кішок, які можуть потертися об ногу відвідувача, приземлитися до нього на коліна або граційно дефілювати між столиками.
На цьому котяча тематика закладу не обмежується. У кафе регулярно проводяться цікаві та пізнавальні лекції про історію цих тварин, організовуються безкоштовні прийоми від ветеринарів. Для особливих фанатів мурлик в меню пропонуються смузі «Котяча туга» або ароматний чай «Котячий дзен», а також надається можливість сфотографуватися з усіма постояльцями кафе.
Охоронці, герої стріт-арту та природні шкідники
Не уявляють своєї роботи без присутності чотирилапих друзів і працівники Музею історії Кракова. Давним-давно один із охоронців закладу підібрав на вулиці бездомного кота, який став жити з ним в одній побутовці. Згодом він сподобався всім відвідувачам музею, оскільки своїм характером та вихованням демонстрував відповідність до того місця, де жив. Жартом кота прозвали охоронцем паноптикума, оскільки той неквапливо і вальяжно ходив залами від експонату до експонату, немов стежив за порядком у музеї. Коли кіт помер, то через деякий час до цього місця прибилося маленьке кошеня. Працівники впевнені, що так сталося недарма – це їхній колишній охоронець переродився, щоб знову повернутися на його улюблене та звичне місце проживання.
Любов до котів і кішок можна зустріти не лише у кафе та музеях, а й просто на вулицях. Наприклад, графіті з трьома чорними мурликами розташоване на одній із стін Казімєжа в історичному центрі Кракова. Автор цієї роботи залишився невідомим, проте оригінальний малюнок з милою трійцею чорних, як сажа, котиків гарантовано приверне увагу тих, хто пройде повз це місце.
А ось зовсім не милими вважають котів професори Польського інституту вивчення природи. За підсумками проведених ними досліджень вчені дійшли висновку, що представники сімейства котячих – «чужорідний інвазійний вид», який, до того ж, завдають великої шкоди птахам та ссавцям, полюючи та вбиваючи їх.
Зрозуміло, ні про який контроль за популяцією, а тим більше винищення кішок мови не може йти. Тим не менш, представники Польського інституту вивчення природи порадили власникам котів і кішок обмежити присутність їхніх вихованців на відкритому повітрі у період, коли відбувається період розмноження птахів.
