Ягеллонський університет Кракова виховав чимало біологів, які не лише вивчали природу, а й робили цінні відкриття. Там народжувалися ідеї, що змінювали уявлення Європи про ліси та рідкісні види рослин. Професор, директор Ботсаду Ягеллонського університету, затятий захисник природи Владислав Шафер (Władysław Szafer) мав надзвичайний дар бачити майбутнє навколишнього світу краще за інших. Він збудував систему охорони довкілля задовго до того, як це стало трендом і залишив по собі парки, каталоги рослин та історії, які нагадують пригодницький роман. Навіть під час нацистської окупації вчений рятував не лише людей, а й рідкісних тварин у Біловезькій пущі. Шафер обіцяв природі захист і дотримав слова до останніх днів свого життя, пише krakow-name.eu.
Юність серед мікроскопів
Владислав народився у 1886 році у маленькому містечку Сосновець (Sosnowiec). Ще школярем годинами спостерігав за рослинами й тваринами, брав участь у численних екскурсіях і створював власні невеликі колекції в учнівській студії. Пізніше Шафер згадував, як у 15 років отримав у подарунок мікроскоп і захопився посібником видатного ботаніка Едварда Страсбургера (Edward Strasburger), який став для нього справжнім відкриттям світу. У 1905–1908 роках вивчав ботаніку під керівництвом видатних вчених Ріхарда Веттштейна (Richard Wettstein), Йозефа Вайснера (Josef Wiesner) та Йозефа Шиффнера (Josef Schiffner).
Потім продовжив навчання у Львові під керівництвом Мар’яна Раціборського (Marjan Raciborski). Молодий Шафер вже тоді вражав завзятістю: за один день міг з’їздити зі Львова до Татр, щоб привезти свої улюблені зразки рослин для практичних занять. У 1910 році захистив докторську дисертацію, а ще через два роки став викладати у Львівській вищій лісовій школі. Перша світова війна перервала кар’єру: спочатку Владислав вступив до Східного легіону, а згодом відмовився присягати імператору й перейшов до австрійської армії. На щастя, залишився неушкодженим і після війни продовжив наукову роботу.
Від лекцій до мандрів
У 1918 році Шафер здобув звання доцента, ще через рік – професора, залишаючись відданим Ягеллонському університету. У щоденнику він згадував, що всім найважливішим завдячує саме цьому вишу, який вирізнявся чудовими педагогами, допитливими студентами, вдосконаленою організацією академічного життя не лише у закладі, а й за його межами. У 1917 році вчений став ще й директором Ботанічного саду університету. Протягом подальших десятиліть Шаферу вдалося залучити вагомі інвестиції, завдяки яким цей сад перетворився на справжню перлину Кракова. У травні 1976 року територію навіть внесли до Реєстру пам’яток, визнавши її об’єктом історії, науки, культури та природи.
Професор викладав не лише ботаніку, його лекції охоплювали палеоботаніку, флористику, соціологію, географію та систематику рослин. Наукові дослідження вів у різних куточках Польщі: від Малопольщі та Карпат до Поділля й Волині, а також за кордоном – у Чехії, Швеції, Норвегії та Румунії. Їздив в експедиції до Сахари та Єллоустоуну, представляв свої відкриття у Сполучених Штатах і розробив геоботанічну карту Польщі ще до початку Другої світової війни. Шафер багато років залишався керівником кафедри ботаніки Польської академії наук, засновником і редактором журналів “Ochrona Przyrody” та “Chrońmy przyrodę ojczywą”. Також обіймав посади ректора та віцеректора університету.
Професор, який будував ботанічний світ
Під час Другої світової війни та окупації Кракова Шафер керував підпільним університетом, був членом Польської академії мистецтв і наук, а згодом – Польської академії наук, залишаючись одним із найвпливовіших польських ботаніків свого часу. Його ім’я було відоме у світі, три вищі навчальні заклади надали йому почесні докторські звання: Ягеллонський університет у Кракові (Uniwersytet Jagielloński), Університет Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej) та Карлів університет у Празі (Univerzita Karlova). Вчений також був почесним іноземним членом Данської академії наук, Единбурзького королівського товариства та Міжнародного комітету національних парків – вагомі титули, які підкреслювали його глобальний авторитет у науці та охороні природи.
Бібліографія Владислава Шафера величезна: майже 700 наукових, науково-популярних та документальних праць, з яких близько 460 були опубліковані ще до Другої світової війни. У 1930 році він представив одразу 63 матеріали, демонструючи неймовірну працездатність. Писав польською, німецькою, англійською та російською мовами, а книги “Польські рослини” (Rośliny Polski) та “Рослинне життя Польщі” (Życie roślin Polski) стали справжнім каноном для наступних поколінь ботаніків і натуралістів. Його бібліографія польських рослин високо цінується вченими усього світу у XXI столітті.
Непомітний подвиг у роки Другої світової війни
У роки нацистської окупації нова влада закрила Ягеллонський університет, але Шафер не залишив студентів напризволяще. Таємно проводив лекції, керував фондами університету, підтримував колег, особливо тих, чиї сім’ї були депортовані до концтаборів. А ще вчений організував таємне підгодовування рідкісних зубрів у Біловезькій пущі, стежив за молодняком і дбав про стада, щоб вони вижили в умовах війни. Нацисти планували забрати тварин для зоопарків та мисливських господарств, але професор використав свій авторитет, знання лісів і допомогу студентів, щоб частину зубрів приховати.
Тоді Шафер створив потужну мережу захисту: студенти та лісники таємно стежили за зубрами, годували їх і повідомляли про загрозу вилову. Завдяки професорській рішучості та вмінню діяти обережно, кілька десятків тварин пережили окупацію й стали основою для відновлення популяції у Польщі та Європі. Ця історія яскраво доводить, що для Шафера охорона природи була не науковою роботою, а реальним життям, сповненим відваги, любові та небайдужості.
Місія життя
Після завершення Другої світової війни вчений повернувся до роботи з охорони природи. Його зусиллями було створено низку національних парків: Свєнтокшиський (Świętokrzyski), Бабіогурський (Babiogórski), Татшанський (Tatrzański) та Ойцовський (Ojcowski). Надихнувшись мандрівкою до США та відвідуванням популярного Єллоустоуна, активно підтримував ідею національних парків у Польщі. Його погляд на охорону природи поєднував американську практику з концепцією “абсолютного захисту”, яку пропонував московський зоолог Кожевніков.
Шафер не обмежувався теорією. Він брав участь у створенні Чорногорського національного парку (Czarnogórski Park Narodowy) та заповідника “Парк народів у Пієнінах” (Rezerwat „Park Ludów w Pieninach”), рятував Свєнтокшиські гори (Góry Świętokrzyskie) та Бабину Гору (Babia Góra) від вирубування дерев, зберіг Чартожанську пущу (Puszcza Chartoryjska), домігся захисту Долини Пронднік (Dolina Prądnik), яка згодом перетворилася на Ойцовський національний парк (Ojcowski Park Narodowy). Його діяльність була рішучою, невтомною й завжди спрямованою на те, щоб природа залишалася живою та недоторканою.
Вічний захисник лісів та рідкісних рослин
Попри буремні часи, війни та численні труднощі, Владислав Шафер залишався непохитним у своїй боротьбі за цілісні екосистеми. Професор пішов у засвіти у Кракові у 1970 році, залишивши по собі величезну наукову та практичну спадщину. Його ім’я увічнене у понад 20 видах рослин, у географічній назві “Шаферський хребет”, у назвах природоохоронних об’єктів, серед яких – ландшафтні заповідники у Гайнівці та Біловежі. З 1989 року Польське ботанічне товариство щороку відзначає найвидатніші досягнення у природничих науках медаллю імені Владислава Шафера.
В останні роки свого життя професор зазначав, що за 60 років своєї боротьби за природу помітив парадокс: чим більше законів, наказів і заборон створюється в її інтересах, тим сильнішим стає найнебезпечніший ворог – людська дурість. Він підкреслював, що людство опинилося на критичному рубежі, і від того, наскільки вдасться зберегти недоторкані природні території, залежить не лише майбутнє флори й фауни, а й саме виживання людини. Своїм прикладом Владислав Шафер довів, що справжній учений – це не лише дослідник у лабораторії, а й відважний захисник життя, здатний протистояти часу, байдужості й власним страхам заради збереження навколишнього світу.