У переліку великих підприємств Польщі провідне місце посідає завод “ArcelorMittal Poland S.A. Oddział Krakow” у Кракові. Його більше знають містяни як підприємство імені Тадеуша Сендзіміра, це другий за обсягами сталеливарний завод у країні. Історія його не дуже довга, бо заснований завод був лише у середині минулого століття. Але він відіграв значну роль у формуванні передмістя Кракова десятки років тому, пише сайт krakow-name.eu.
Як формувався завод у Кракові?
Коли після Другої світової війни відбувся розподіл країн Європи, на новостворену Польську Народну Республіку одразу ж розповсюдилися звичні для радянського ладу плани п’ятирічок. У 1948 році президія уряду вирішила розширити сталеливарну промисловість Польщі відповідно до Плану національного економічного розвитку та основних директив шестирічки. Метал був важливим показником розвитку держави, тому Польщі довелося підкоритися наказам із Москви. Місце для заводу обрали під Краковом, щоб забезпечити необхідну кількість робітників та кваліфікованих спеціалістів від великого міста.
Аргументи та дискусії
Урядовці визначили, що побудувати великий комбінат буде вигідніше, бо працюватиме він потужніше та ефективніше, ніж невеликі підприємства. Однак одразу ж виникла проблема: де розмістити всіх працівників? Адже тільки для заводу знадобилося понад тисячу гектарів площі, обслуговувати такого “гіганта” мали сотні людей. Деякі науковці Кракова пояснювали близьке розташування заводу від міста ідеологічними цілями влади, зокрема ослабленням антикомуністичної еліти за кошт зростання кількості лояльних до комуністів робітників. Але фахівці з Радянського Союзу аргументували вибір іншими потребами. Йшлося про близьке розташування річки для охолодження продукції та необхідних ресурсів, зокрема чорного вугілля з Верхньої Сілезії, а також Кракова як інтелектуальної бази для нового заводу.
Пошук територій
Місце для заводу визначили з урахуванням всіх аспектів. Але це була заселена територія: села Грембалув, Могила та Плешув, які вели історію ще з XIII століття. Але радянську владу такі аргументи аж ніяк не вразили, бо досвід знищення давніх поселень заради “високої мети” у них вже був. Одним рішенням прибрали старі будинки та господарства, про компенсацію навіть не йшлося. Мешканцям довелося шукати роботи у Кракові або влаштовуватися працювати на завод. Спочатку – на його будівництво.
Щоб забезпечити житлом майбутніх працівників, паралельно велося будівництво населеного пункту, який отримав назву Нова Гута. Перші будинки почали зводити ще до затвердження загального плану міста у червні 1949 року. Так сталеливарний завод, спочатку розташований у передмісті, поступово це місто майже поглинув. А підприємству, яке стало одним із найпотужніших у країні, надали ім’я Леніна.
Потужності й розвиток заводу
Коли починалося будівництво, планували цільову виробничу потужність 1,5 мільйона тонн сталі на рік. Але згодом виявилося, що цього недостатньо для задоволення потреб економіки. Відтак у 1960-1966 роках виробництво збільшили до 3,5 мільйонів тонн на рік, а у 1977 році ці цифри сягнули 6,7 мільйона тонн. Тоді на заводі працювало понад 40 000 людей.
Щодо фінансування проєкту, то влада не шкодувала коштів, це завдання вважалося одним із пріоритетних. Нова Гута була розрахована на 100 000 населення, у 1950 році там мешкало майже 19 000 містян. У 1956 році населення вже складало понад 100 000, більшість мешканців приїздили з навколишніх селищ у пошуках роботи й житла. Адже жити у місті, навіть ще у процесі його будівництва, було набагато комфортніше, ніж у селі.
Завод і містечко Нова Гута не залишилися осторонь численних політичних і культурних подій у Польщі в цілому та у Кракові зокрема. У 1980 роках там утворився один із потужних центрів опору, проходили численні страйки та вуличні демонстрації. У 1990 році після падіння комуністичного режиму завод перейменували на честь вченого та інженера Тадеуша Сендзіміра. Крім того, знизили темпи виробництва до 2,4 мільйона тонн, а кількість працівників – з 27 000 до 9 000 осіб.
Екологічні проблеми освоєних територій
Після руйнування комуністичного режиму польські вчені почали досліджувати території й переконалися, що збитки природі радянські керівники встигли завдати катастрофічні. До речі, проблеми з екологією фіксували дослідники в усіх країнах Європи, де з середини до кінця минулого століття розташовувалися радянські підприємства. У Новій Гуті забруднення повітря, поганий стан води та ґрунту були спровоковані високими темпами виробництва сталі на заводі.
Виникла потреба у формуванні охоронної зони, забезпеченні міста рослинами, які захищають від пилу та шуму. Зусилля дали результат, вже з 1993 року викиди забруднювальних речовин в атмосферу не перевищували стандарти. Коли у 2005 році завод придбала компанія “Mittal Steel”, потреби у захисній зоні не було. З появою нового власника збільшилися витрати на сучасні системи очищення та екологічну освіту співробітників компанії, що пішло на користь заводу та місту. У XXI столітті підприємство залишається у світових лідерах як “ArcelorMittal Poland S.A. Oddział Krakow”, хоча й колишня назва “Металургійний завод імені Тадеуша Сендзіміра” теж використовується.