Чимало мальовничих куточків Кракова приховують сумні таємниці. До таких належить Лібанський кар’єр, який кілька століть тому дарував містянам роботу й корисні копалини, а у середині XX століття перетворився на жахливу катівню нацистів. Відомим на весь світ кар’єр Лібан став у 1993 році, завдяки режисеру Стівену Спілбергу, який знімав там частину свого відомого фільму “Список Шиндлера”. У XXI кар’єр вже не працює, але він став причиною трагічних для Кракова подій, пише сайт krakow-name.eu.
Перші відомості про давній кар’єр
Всі краків’яни знають, що цей вапняковий кар’єр розташований між проспектом Повстаньцув Шльонських, вулицею Свошовицькою, курганом Кракуса та Подгурським цвинтарем. Територія велика – близько 15 гектарів. Археологи визначили, що вперше почали видобувати вапно на цьому місці ще у XIV столітті, але робили це мешканці не систематично. Позитивні зміни відбулися тільки у XIX столітті, коли почала активно розвиватися промисловість Кракова. Грамотно видобувати корисні копалини стала компанія “Liban & Ehrenpreis” місцевого підприємця Бернарда Лібана. Від його імені й отримав свою назву кар’єр.
Кмітливий краків’янин заснував у 1873 році на цьому місці вапняний завод, мав ще печі для випалу вапна в Еренпрейсі. Спеціалізувався на виробництві та видобутку фундаменту й бруківки, виготовляв також будівельне вапно та добрива. Дуже швидко підприємство стало одним із найважливіших у галузі будівельних матеріалів Кракова. Бернарда Лібана називали магнатом міста та його околиць. У перші роки минулого століття підприємство припинило роботу, але деякі залишки металевих печей та конвеєрів у кар’єрі залишилися, їх завжди демонструють туристам.
Пекло табору Лібан
Коли почалася Друга світова війна, нацисти знайшли інше застосування для цього мирного місця. У квітні 1942 року вони створили трудовий табір “Krakowskie Wapienniki i Kamieniołomy Ska Akc.” німецької служби Баудінст, який містяни між собою називали табором Лібан. Територія охоплювала всі каменоломні на пагорбах Кшемьонках-Подгурських. За час існування табору це пекло на землі пройшли понад 4 000 людей, при тому, що бараки були розраховані на перебування лише 400 осіб. Переважну більшість полонених складали поляки та українці. Вони працювали у нелюдських умовах у каменоломнях та випалюванні вапна. Нацисти використовували людську силу замість машин, чимало в’язнів гинуло від виснаження.
Табір припинив існування у липні 1944 року, на той момент у бараках перебувало 170 полонених. Більшості вдалося втекти, інших розстріляли охоронці. Жертв поховали на місці страти, а у 1948 році поляки встановили там пам’ятний знак. Іноді туристи плутають табір Лібан із табором Плашув, який розташовувався неподалік. Але це були 2 окремі табори смерті.
Зміни післявоєнних років
Після визволення Польщі від нацистів роботи у кар’єрі Лібан поновилися. Завод націоналізували, там працювали понад 100 робітників. Хоча охочих трудитися у місці з такою репутацією було небагато. У 1986 році кар’єр визнали вичерпаним і закрили, після чого об’єкт передали новоствореному муніципальному фонду – Центру культурно-екологічної освіти. Планували навіть створити на цьому місці відпочинковий комплекс “Подгуже” за назвою району, де розташовувався кар’єр. Але краків’яни настільки активно протестували, що урядовці відступилися. Територію передали під нагляд комунальної компанії.
Коротке повернення у минуле
Про події Другої світової війни знову нагадали краків’янам знімальні групи, коли відомий у світі режисер Стівен Спілберг вирішив використати інфраструктуру цього місця у декораціях свого фільму “Список Шиндлера”. У 1993 році кар’єр Лібан на короткий час знову перетворився на табір смерті з вишками, охоронцями та в’язнями. Сценаристи відтворили реалії: 34 бараки, 7 охоронних вишок, навіть скопіювали віллу коменданта Амона Гета. Дороги вимостили бетонними копіями маців.
У кар’єрі Лібан знімали відомі сцени полонених на каторжних роботах, розстріл Діани Рейтер і зустріч Оскара Шиндлера з Іцхаком Штерном. Після фільмування декорації прибрали, але деякі залишки конструкцій ще можна побачити, зокрема надгробні мацеві плити, якими огороджували стовпи та сходи.
На початку XXI століття
У 2022 році Краківська міська рада визнала цю територію екологічним об’єктом. Йшлося про захист екосистеми, яка поволі розвивалася у кар’єрі протягом десятиліть, збереження ділянок рідкісних рослин та тварин. Останніх, які пов’язані з водним середовищем та ксеротермними луками, там вистачає. Вчені висловили сподівання, що природа сама впорається з очищенням місцевості, якщо їй допомогти.
Трагічні події у цьому місці сталися у червні 2024 року, коли загинули двоє людей. Юнак віком 22 років впав з висоти, через сильні травми не дожив навіть до лікарні. Це трапилося 22 червня, а через 3 тижні сильно покалічився ще й підліток 16 років. Прогулюючись із товаришем, він послизнувся і впав з висоти 30 метрів. З тяжкими травмами хлопця доставили до лікарні. Щоб запобігти подібним випадкам, наприкінці минулого століття стіни шахти з боку кургану Кракуса огородили парканом із металевої сітки. Встановили й попереджувальні знаки. Але перевірка довела, що сітка вже давно вимагала ремонту.
Тому мер Кракова Александр Мішальський ухвалив рішення про передачу муніципальному управлінню озеленення 1,2 мільйона злотих для створення безпеки кар’єру Лібан. Спеціалісти запропонували модель паркану, ідентичну тій, що встановлена біля водойми у парку Закшувек. Своє рішення мер міста пояснив турботою про мешканців, оскільки цей кар’єр часто обирають краків’яни для проведення неформальних заходів. Тому завдання керівництва Кракова – гарантувати безпеку всім присутнім, щоб таких випадків, які трапилися у серпні, більше не траплялося.